В той чи інший спосіб, ми всі є пораненими. Всі ми в одному човні. Навіть натовп, що сміється, провадить щасливе життя, отримує рани. Люди у ньому роблять спроби приховати рани за допомогою алкоголю чи жартів, але це не допомагає.

Хто отримує рани? Батьки від своїх блудних синів та доньок. Мільйони батьків були глибоко поранені дітьми, які відкинули їх поради. Ці сповнені любові батьки сумують через обман та непослух дитини, яка колись була лагідною та доброю.

Жертви зруйнованих домівок отримують рани. Полишена дружина, яка була відкинута своїм чоловіком заради іншої жінки. Чоловік, який втратив любов своєї дружини. Діти, які втратили свій захист.

Інші страждають через хвороби. Рак, проблеми з серцем і міріада інших людських хвороб. Слова, які каже лікар: "У вас рак - ви можете померти!" мають приносити жах. І багатоз тих, хто читає цю проповідь має досвід такого болю та агонії.

Стосунки між коханими зруйновані. Друг чи подруга йде геть, ногами розтоптуючи те, що колись було красивими стосунками. все що залишилося це розбите, зранене серце.

А як же з безробітними? Засмучений духом чиї мрії зруйновані? Звільнений? В'язень? Гомосексуаліст? Алкоголік?

Правдою, є те що в той чи інший спосіб всі ми є пораненими! Кожна людина на Землі несе свій власний тягар болю та ран.

---

Фізичного зцілення немає

---

Коли ви глибоко поранені жодна людина на цій планеті не може припинити ваші внутрішні страхи та найглибшу біль. ніхто з кращих друзів не може насправді зрозуміти битву, через яку ви проходите, рани які були завдані вам.

Тільки Бог може спинити хвилі депресії та почуття самотності і поразки, які захлинули вас. Віра в любов Бога, лише вона, може врятувати поранену свідомість. Розбите серце із синцями, яке страждає в тиші може бути вилікуване лише наприродньою роботою Святого Духа, ніщо менше ніж втручання Бога насправді не спрацює.

Потрібно що Бог зробив крок і почав роботу. Він має підхопити наше життя в момент зламу, простягнувши свої люблячі руки, для того щоб взяти зранене тіло та розум під свій захист та турботу. Бог має вийти наперед турботливий Батько і показати. що Він тут. повернувши хід справ на добре. Він має своєю силою розігнати штормові хмари, відігнати геть відчай і сум, висушити сльози, і замінити смуток на мир розуму.

---

Чому я, Господи?

---

Що найбільше ранить, так це те, що ви знаєте, що ваша любов до Бога міцна. Але в цей же час вам здається, що не можете зрозуміти, що Він збирається зробити вашому житті. Ви можете зрозуміти, чому ваші молитви залишаються без відповіді, якщо ви холодні до Його любові. Якби ви тікали від Бога, ви, мабуть, могли б зрозуміти, чому ці випробування і тяжкі випробування продовжують приходити до вас. Якби ви були були відпавшим грішником, який зневажає Божі справи, ви могли б дійти до того, щоб вірити, що заслуговуєте, щоб вас жорстко карали. Але ж ви не тікаєте, не відкидаєте Його ні у жоден спосіб. Ви прагнете виконувати Його досконалу волю. Ви вчитеся служити Йому усім, що у вас є. І тому ваші страждання так віднімають сили. Це заставляє вас думати, що у вас щось є щось дуже неправильне. Ви ставите під сумнів ваш духовний стан, і інколи, навіть, свою святість. Десь глибоко усередині голос шепоче: "Мабуть я якийсь дефективний! Мабуть я так сильно караюся тому, що Бог не бачить достатньо доброго в мені! Напевне, я знаходжуся так далеко від Його волі, що Він мусить виховувати мене, щоб зробити мене покірним."

---

Друзі намагаються з усих сил допомогти

---

Потовчене або розбите серце викликає біль, який приносить найбільші муки відомі людству. Більшість інших людських ран є фізичними. Але серце яке зранене мусить терпіти біль, який є і фізичним і духовним. Друзі і кохані можуть допомогти втамувати фізичний біль розбитого серця. Коли вони є поряд, сміються, люблять і піклуються, фізичний біль стихає і є тимчасове полегшення. Але настає ніч і з нею приходить жах духовних страждань. Біль завжди найгірший вночі. Самотність приходить наче хмара коли сонце пропало. Рани вибухають тоді, як ви є на самоті, намагаючись збагнути, як діяти з внутрішніми голосами і страхами, які виходять назовні.

Ваші друзі, які насправді не розуміють через що ви проходите пропонують різноманітні способи легких вирішень проблеми. Вони нетерпеливі з вами. Вони переажно щасливі і безтурботні в цей час і не можуть зрозуміти, чому ви просто не можете просто "забути про це". Вони підозрюють що ви балуєтеся саможалем. Вони нагадують вам, що світ наповнений людьми з розбитим серцем, зранених людей які пережили це. Досить часто вони хочуть молитися тією "за один раз, вилікувати все, вирішити все" молитвою. Вам кажуть "вивільни свою віру, проголошуй обітниці, свідчи про зцілення,і йди геть від свого відчаю."

Це все добре, але така проповідь зазвичай йде від християн, які ніколи не мали багато страждань у своєму житті. Вони "як няньки" Йова, який знав усі їхні відповіді - але які не могли полегшити його біль. Йов сказав їм: "лікарі непутящі ви всі." Дяка Богу за всіх добрих друзів, але якщо вони не можуть відчути ваш біль хоча б на годину, вони змінять свої мелодії. Поставте їх на своє місце всього лише раз, щоб вони відчули те, що ви відчуваєте, щоб мали досвід внутрішнього болю, який ви носите, і вони скажуть вам: "Як в цьому світі ти можеш це терпіти? Я не можу нічого вдіяти з тим, через що ти проходиш."

---

Час не виліковує!

---

Існує стара приказка-кліше: "Час лікує все." Вам кажуть розвіятися там-то, одягнути посмішку і чекати на час, коли час знеболить ваші муки. Але я підозрюю, що всі правила і кліше про святість відтиснені щасливими людьми, які не мають ран. Звучать вони гарно, але вони не вірні. Час нічого не лікує, лікує тільки Бог.

Коли вас поранили, час лише збільшує біль. Дні і тижні минають, а біль залишається. Рани не зникнуть, щоб не говорив календар. Час може засунути біль глибше у свідомість, але найменша згадка може винести його на поверхню. Правда також, що знання того, що християни до вас страждали протягом поколінь не допомагає. Ви можете ототожнювати свою ситуацію з стражданнями бібліних персонажів, які пройшли через страшні випробування болем. Але знання, що інші пройшли через великі битви, не заспокоює біль у ваших грудях. Коли ви читаєте як вони вийшли переможцями своїх битв, а ви все ще ні, це тільки додає ран. Ви починаєте думати, що мабуть вони були близько до Бога тому, що отримали відповідь на свої прохання у молитві. Але це заставляє вас думати, що ви недостойні Бога, бо ваша проблема продовжує існування, не зважаючи на всі ваші духовні зусилля.

---

Подвійні переживання.

---

Люди рідко бувають поранені лише одного разу. Більшість з поранених, може показати вам інші рани. Біль покритий зверху іншим болем. Розбите серце зазвичай чутливе, його легко поламати. Його легко розбити тому, що воно не вкрите міцним панцирем. Чутливість плутають із вразливістю ті, хто мажють серце-панцир. Тиху людину плутають із слабкою. Повна віддача одної особи іншій плутать із переважанням сильної особистості. Серце, яке не боїться визнати свою потребу в любові невірно засуджують як "занадто сексуально стурбоване".

Тому чутливе серце, яке шукає любові і розуміння дуже часто найлегше розбити. Серця, які відкриті і довірливі звичайно є найбільш пораненими. Цей світ сповнений людей, які відкинули любов запропоновану лагідним і чутливим серцем. Ті міцні, серця-панцирі, які не вірять нікому, серця які дають мало, серця, які вимагають підтвердження любові, серця які завжди рахують, серця, які завжди маніпулюють і служать собі, серця, які бояться ризикувати, такі серця рідко бувають розбиті. Вони не бувають поранені, тому що немає що ранити. Вони занадто горді і направлені на себе, щоб дати комусь можливість принести собі старждання у будь-який спосіб. Вони йдуть, розбиваючи чужі серця і витоптуючи тендітні душі, які торкнулися їх життя, просто тому що вони товсті і тупі в своєму серці, вони думають, що всі повинні бути схожі на них. Важкі серця не люблять сліз. Вони ненавидять зобов'язання. Коли їх просять поділитися тим, що на серці, вони почувають себе неначе їх почали душити.

---

Ті, хто розбивають серця, так просто не залишаться!

---

Частиною болю розбитого серця є те, що той хто приніс страждання так просто візьме і піде. Серце каже: "Це, я є розбитим і пораненим, але це і я хто має платити ціну. Той хто образив, вийде чистим з води, в той час як він мав би заплатити за те, що він зробив." Це проблема хрестів - завжди розпинають не того. Але Бог зберігає книги і в День Суду книги будуть зведені до балансу. Але навіть у цьому житті ті, хто розбивють серця і наносяьб рани заплатять велику ціну. Неважливо, як вони будуть намагатися виправдати свої руйнівні дії, вони не зможуть прибрати крик зраненого. Подібно крові Авеля. Яка промовляла від землі, крик зраненого серця може подолати перешкоду часу і відстані і не давати спокою найзатверділішому серцю. Рани звичайно викликані неправдивими обмовами. І кожен брехун має колись бути притягнутий до справедливості.

Чи існує бальзам для розбитого серця? Чи є зцілення для тих, хто має глибокі внутрішні рани? Чи можуть шматочки бути зібрані докупи і серце зробитися навіть більш сильним? Чи може людина, яка знала такий жахливий біль і страждання, глибоку депресію, знайти новий і більш сильний спосіб життя? так! Абсолютно так! Якби ні, тоді б Слово Бога було б обманом і Бог був би неправдомовцем. Цього ж бути не може!

Дайте мені можливість поділитися з вами кількома простими думками про те, як поводитися з вашими ранами.

---

1. Перестаньте думати над тим як і чому вас поранили!

---

Те, що трапилося з вами є дуже поширеною недугою всього людства. Ваша ситуація зовсім не є вийнятковою. Те що ви праві чи ні не грає ніякої ролі в данний момент. Все що зараз є важливим - це ваше бажання рухатися у Господі і довіряти Його дивній роботі у вашому житті.

Біблія говорить:

" Улюблені, не дивуйтеся з пожежі, що є у вас для вашого випробування - немовби якомусь сторонньому випадкові; але радійте, бо ви є учасниками Христового терпіння, щоб і в з'явленні його слави ви зраділи й звеселилися. (1Пет.4:12,13)

Бог не обіцяв дати вам безболісний спосіб життя. Він пообіцяв вам "шлях спасіння." Він обіцяв вам допомогти витримати ваш біль. Силу підвестися на ноги, коли слабкість змушує вас хитатися.

Швидш за все, ви робили те, що мусили. Ви йшли згідно Божої волі, чесно слідували за серцем. Ви вийшли на нього з відкритим серцем, бажаючи віддати себе. Любов була вашою мотивацією. Ви не відкинули волю Бога, це зробив хтось інший. Якби ви були не праві, то ви б не страждали так. Ви поранені тому, що намагалися бути чесними.

Ви не можете зрозуміти, чому вас вдарили в обличчя, коли, здавалося б, бог керував усім. Ваше серце питає: "Чому Бог дозволив мені потрапити до цієї халепи, якщо Він знав, що це спрацює не так як слід?" Але відповідь ясна. Юда був покликаний Господом. Він був вибраний для того, щоб бути Божою людиною. Спаситель узяв його за руку. Він міг бути могутньо використаний Богом. Але Юда відкинув Божий план. Він розбив серце Ісуса. Те, що починалося як прекрасний і досконалий задум Бога скінчилося катастрофою, тому що Юда вибрав йти своїм власним шляхом. Гордість і стверділість серця зіпсували план Бога, який був у стані здійснення.

Отож, полиште ваші спотикання через почуття провини. Перестаньте засуджувати себе. Перестаньте шукати, що ви зробили невірно. Те, про що ви зараз думаєте насправді стосується Бога. Ви не зробили помилки, швидш за все, ви просто віддали занадто багато. Подібно до Павла, вам слід сказати: "...дарма, що дуже люблячи вас, я все менше одержую від вас любови. " [2 Кор. 12:15].

---

2. Памятайте, Бог певне знає як багато ви можете витримати, і Він не дозволить вам досягнути критичної межі!

---

Наш люблячий Батько сказав: " На вас найшла лише людська спокуса. Але вірний Бог не допустить, щоб ви спокушалися понад міру, бо при спокусі дасть і вихід, аби ви могли її перенести. " (1 Кор 10:13).

Найгіршим видом богохульства є думка про те, що Бог стоїть за вашими стражданнями і болем. Це Небесний батько виховує вас. Це Бог думає, що вам потрібно ще кілька разів розбити серце, перш як ви будете готові отримати Його благословіння. Не так!

Вірно те, що Господь виховує тих, кого любить. Але це виховання лише тимчасове і не призначене для того, щоб поранити нас. Бог не є автором безладу у вашому житті. Так само як і ви. Такі думки - людська помилка. Це ворог, який сіє будяки у поле ваших старань. Це обман когось поблизу вас, хто втратив віру у Бога. Ворог намагається поранити нас через інших людей, подібно тому, як він робив спроби завдати шкоди Йову через його невіруючу дружину.

Ваш небесний Батько дивиться за вами очима, які не кліпають. Кожен рух помічений. Кожна сльоза зважена. Він відмічає кожен ваш біль. Відчуває кожну рану. І Він знає, коли вам досить бути під дією ворога. Він виходить і каже: "Досить!", коли страждання і біль більше не наближають вас до Господа, коли замість цього спад у вашому духовному житті Бог починає діяти. Він не дозволитьб щоб дитина, яка довіряє, ходила зігнута через надмірну кількість болю і страждань душі. Коли страждання починають діяти вам на шкоду, коли вони починають пригнічувати ваш ріст, Бог має діяти і забрати вас з поля битви на деякий час. Він ніколи не дозволить вам потонути у сльозах. Він не дозволить стражданням пощкодити ваш розум. Він обіцяє прийти, прийти вчасно, висушити сльози і дати замість смутку радість. Слово Бога говорить: "Буває увечорі плач, а радість на ранок!" (Псалом 30:6).

---

3. Якщо ви важко страждаєте, йдіть до таємного місця і там виплачте всю гіркоту

---

Ісус плакав. Петро плакав, плакав гірко! Петро носив з собою біль зречення Сина Божого. Він сам пішов на гору плакати у печалі. Ті гіркі сльози були на солодке чудо. Він повернувся, щоб захитати царство сатани.

Жінка, яка перенесла видалення грудних залоз написала книгу "Спершу ти плачеш." Недавно я розмовляв з другом. Якому щойно сказали про те, що у нього остання стадія раку. "Перше, що ти робиш," - він сказав - "це плач доки не залишиться сліз. Потім ти починаєш рухатися до Ісуса, поки ти не знаєш, що Його ріки міцно тримають тебе."

Ісус ніколи не відвертається від серця, що плаче. Він сказав: "Серцем зламаним... Я не знехтую" [Псалом 51:19]. Ніколи господь не скаже: "візьми себе в руки! Вставай і приймай свої ліки! Покажи зуби і витри сльози." Ні! Ісус забере кожну сльозу до Своєї вічної посудини.

Ви страждаєте? Зовсім важко? Тоді підіть і поплачте! Продовжуйте плакати аж поки сльози перестануть тікти. Але нехай ті сльози походять лише від болю, е від невірства чи саможалю.

---

4. Переконайте себе, що ви подолаєте все і вийдете з цього. Живі чи мертві ви належите Господу!

---

Життя дійсно триває. Ви будете здивовані тим, як багато ви можете витримати з Божою допомогою. Щастя без болі або страждань не буває. Абсолютно. Справжнє щастя - це вчитися як прожити один день незважаючи на сум і біль. Це вчитися як радіти у Господі, незалежно від того що трапилося у минулому.

Ви можете почуватися відкинутими і полишеними. Ваша віра може бути слабкою. Ви можете думати, що ви в такому стані, тому що заслужили. Можливо, смуток, сльози, біль і порожнеча багато разів поглинали вас, але Бог все ще на Своєму троні. Він все ще Бог!

Ви не можете зарадити собі! Ви не можете спинити біль і страждання. Але наш благословенний Господь прийде до вас і Він простягне Свою люблячу руку до вас і підніме вас знову до небесних місць. Він визволить вас від страху смерті. Він відкриє Свою нескінчену любов до вас.

Погляньте! Збадьортесь у Господі. Коли туман оточує вас і ви не можете побачити виходу з вашої ситуації - ляжте назад до рук Ісуса і просто вірте Йому. Він все потрібне зробить сам! Він хочу вашої віри і впевненості. Він хочу щоб ви голосно промовили - "Ісус любить мене! Він зі мною! Він не підведе мене! Він зараз все виправить! Я не буду полишеним! Я не буду переможеним! Я не буду жертвою сатани! Я не втрачу розуму чи мого напрмяку! Бог на моєму боці! Я люблю Його і Він любить мене!"

Найнижче знаходиться віра. А віра основана на одному абсолюті - "Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху. " (Ісаї 54:17).

--- ---
Використано у відповідності з дозволом наданим World Challenge, P. O. Box 260, Lindale, Texas 75771, USA.